Використання ідей В.О.Сухомлинського
на уроках історії
Самайчук В.Л., вчитель історії та правознавства
загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Чемерпіль
Кожен учитель, незалежно від того, який предмет він викладає повинен уміти ефективно використовувати найрізноманітніші засоби вираження думки й формувати в учнів чутливість, сприйнятливість до слова, до найтонших його нюансів. Як саме це робиться В.О.Сухомлинський прекрасно показав описуючи етичні бесіди, уявні подорожі з учнями по різних країнах світу.
На уроках історії слово вчителя набирає сили лише тоді, коли воно підкріплюється яскравим прикладом, а педагог показує, як практично треба діяти, спрямовує й активізує самостійну думку учнів. Зокрема, вивчаючи теми «Перша світова війна», «Велика Вітчизняна війна», «Голокост» і т.д. вчитель повинен знайти потрібні слова для вираження тих трагічних подій, підкріплені документальними матеріалами, що дійсно пробуджують громадянську позицію учнів, спрямовуються до сердець. Аналіз історичного джерела повинен розкрити перед дитиною насамперед емоційну сферу тих подій, що вивчаються на занятті. Зважаючи на це, треба постійно дбати про те, щоб першоджерело не тільки звучало на уроці, але й аналізувалося в єдності форми і змісту. Аналіз не повинен перетворюватися на безпристрасне дослідження, а має супроводжуватися почуттями педагога, повинен бути спрямований на формування ідейно-моральних переконань учнів, вироблення ціннісних орієнтацій. Слово вчителя на уроках історії повинне виступати як процес осмислення, переживання себе, своєї держави, родини, людства. За переконанням Василя Олександровича, справжній учитель-словесник – той, хто володіє високою мовною культурою, пристрасно любить рідне слово і вміє виховати любов до нього у своїх учнів, проводить змістовні уроки, що сприяють вихованню високих патріотичних почуттів.
Слід сказати, що навчання – це важка розумова праця, і щоб ця праця була успішною, вона має бути цікавою, бажаною для учнів. Причому, цікавим може бути не тільки предмет, а спосіб пізнання. Одним із найефективніших способів пізнання, пише В.О.Сухомлинський у статті «Розумова праця і зв'язок школи з життям» є дослідницький підхід до предмета вивчення, коли учням не дають готових висновків, не доводять правильність тієї чи іншої істини. Учитель дає змогу учням висунути кілька можливих пояснень, самим шукати підтвердження або спростування кожної з висунутих гіпотез, самим знаходити правильну відповідь. Знання набуті в процесі такої праці зберігаються в пам’яті значно міцніше, оскільки вони, за словами В.О.Сухомлинського, «не пасивно засвоюються, а здобуваються активними зусиллями».
«Учительська професія – це людинознавство, постійне проникнення в складний духовний світ людини, яке ніколи не припиняється» . Отже, проблема виховання моральних цінностей засобами слова, на думку В.О.Сухомлинського, - одна з найскладніших і найгостріших проблем, над якими треба працювати і в теоретичному, і в практичному планах, адже слово вчителя, як інструмент впливу на душу вихованця, нічим не замінити.
Немає коментарів:
Дописати коментар